Німецька вівчарка: характер, догляд і розведення в Dog Kennel Simulator

Історія

Німецьку вівчарку виводив у Німеччині Макс фон Штефаніц з 1899 року, взявши за основу традиційних німецьких пастуших собак. У Великій Британії її називають ельзаською вівчаркою (Alsatian). Породу створили для випасання овець, а згодом вона взялася до багатьох видів служби. Міжнародне визнання прийшло після Першої світової війни.

Американський кінологічний клуб (AKC) відносить її до групи пастуших собак і визнав породу 1908 року; її ще називають GSD. Спорідненими породами AKC називає бельгійську вівчарку малінуа, бельгійську вівчарку (грюнендаль), бельгійського тервюрена, голландську вівчарку та чехословацького вовчака.

У Dog Kennel Simulator порода має коротшу назву — «Німецька вівчарка».

Характер

AKC описує німецьку вівчарку як упевнену, сміливу й розумну. Енергійність AKC оцінює на 5 з 5, схильність до дресирування — на 5 з 5, потребу в розумовому навантаженні — на 5 з 5, гавкіт — на 3 з 5.

AKC називає її дуже кмітливою й зазначає, що послідовне дресирування з винагородами дає чудовий результат. Вона міцно прив’язується до своїх людей і найщасливіша, коли живе з родиною.

Догляд

За даними AKC, вона дуже активна й атлетична, тож потребує багато навантаження для тіла й розуму. Бере участь в аджиліті, випасанні, пошуку по сліду та стрибках у воду з пірса (dock diving).

Шерсть середньої довжини, з підшерстям. AKC радить вичісувати її раз на кілька днів; раз чи двічі на рік вона линяє сильніше. Линяння AKC оцінює на 4 з 5, частоту догляду за шерстю — на 2 з 5.

Пси мають 61–66 см і важать 29–41 кг; суки — 56–61 см і 23–32 кг. Тривалість життя — 12–14 років.