Бельгійська вівчарка малінуа: характер, догляд і розведення в Dog Kennel Simulator

Історія

Бельгійська вівчарка малінуа походить з Бельгії й названа на честь регіону Мехелен — французькою Малін (Malines). Місцеві пастухи використовували цей короткошерстий палевий тип собак, щоб пасти худобу. Це один із чотирьох різновидів бельгійської вівчарки: грюнендаль, лакенуа, малінуа й тервюрен.

Американський кінологічний клуб (AKC) вважає малінуа окремою породою в групі пастуших собак і визнав її 1959 року. Порода має довгу історію служби в бельгійській поліції та армії й брала участь в обох світових війнах. Сьогодні її використовують армії всього світу, а ще вона працює шукачем, рятувальником, поводирем і собакою-помічником. Спорідненими породами AKC називає бельгійську вівчарку (грюнендаль), бельгійського тервюрена, бельгійського лакенуа, голландську вівчарку та шипперке.

Характер

AKC описує малінуа як розумного, працьовитого й упевненого собаку. Енергійність AKC оцінює на 4 з 5, схильність до дресирування — на 5 з 5, гавкіт — на 3 з 5.

AKC зазначає сильний мисливський інстинкт і великий інтерес до всього, що рухається, радить спрямовувати їх у дресирування, а ранню соціалізацію й курс слухняності називає обов’язковими.

Догляд

За словами AKC, малінуа потрібно активно займати — і розумово, і фізично, щоденних прогулянок мало. Він чудовий компаньйон для бігу, походів і велосипеда й досягає успіху в аджиліті, пошуку по сліду, випасанні, слухняності та захисних видах спорту.

Шерсть коротка й водонепроникна. AKC радить іноді вичісувати її; линяє малінуа двічі на рік. Линяння AKC оцінює на 3 з 5, частоту догляду за шерстю — на 2 з 5.

Пси мають 61–66 см і важать 27–36 кг; суки — 56–61 см і 18–27 кг. Тривалість життя — 14–16 років.