Кокер-спанієль: характер, догляд і розведення в Dog Kennel Simulator

Історія

На цій сторінці йдеться про американську породу: у США її називають просто кокер-спанієлем, а в інших країнах — американським кокер-спанієлем. Вона відокремилася від англійського кокер-спанієля у XX столітті, бо стандарти породи у США та Великій Британії розійшлися.

Її вивели як підружейного собаку, що виганяє птаха. Слово «кокер» зазвичай пов’язують із полюванням на вальдшнепа (woodcock) в Англії, а «спанієль», як вважають, походить від іспанського коріння цього типу собак.

Американський кінологічний клуб (AKC) відносить його до групи підружейних собак і визнав породу 1878 року; її коротке прізвисько — Кокер. Спорідненими породами AKC називає англійського кокер-спанієля, англійського спрингер-спанієля, валлійського спрингер-спанієля, філд-спанієля та кавалер-кінг-чарльз-спанієля.

Характер

AKC описує кокер-спанієля як лагідного, розумного й життєрадісного. Енергійність AKC оцінює на 4 з 5, схильність до дресирування — на 4 з 5, гавкіт — на 3 з 5.

За словами AKC, кокер прагне догодити людям і чутливий: жорсткі покарання не допомагають, а мотивує його смаколик. Йому подобаються спортивні заняття й виступи.

Догляд

За даними AKC, кокерові не потрібно багато руху, щоб витратити енергію: він любить приносити іграшку й гуляти зі своїми людьми.

Шерсть потребує регулярного ретельного догляду — пропущені сеанси обертаються ковтунами й плутаниною. Головний інструмент, за AKC, — металевий гребінець. Частоту догляду за шерстю AKC оцінює на 4 з 5, линяння — на 3 з 5.

Пси мають 37–39 см і важать 11–14 кг; суки — 34–37 см і 9–11 кг. Тривалість життя — 10–14 років.